Cocaine 98% Александров Кокаин Эквадор

Ёоу, бро! Слушай, я тут расскажу тебе историю, как я купил свою первую закладку кокаина и сбежал из этого дебильного военного училища. И да, наркоман рэпер - это просто прокачка, когда у тебя действительно все в точности, знаешь? Стааааньть! Готов слушать? Тогда садись поудобнее и расслабься, я взорву твою голову этим рассказом! Знаешь, я долго считался себя просто обычным ботаником, сидящим в училище, пытающимся справиться с горами домашнего задания. Но, брат, я всегда чувствовал, что внутри меня живет настоящая звезда. И когда возник шанс попробовать настоящий наркотик, я решил не упустить его. Так что, в преддверии вечеринки, я раздобыл простенькую черную малышку. Утром все началось с того, что я брякнулся на встречу с моим дилером. Потеряться в этом городе - детская забава, даже турпоездка средней школы дает больше смысла, чем размеренная жизнь в тупом училище. На общественном транспорте я добрался до нужного места, но пришлось преодолеть еще одно препятствие - страшенный парень на выходе из метро. Этот крутой тип выглядел как главарь локальной банды и терпеть его не могли только глухие. Я с уверенностью открыл дверь своей "кабриолетки", как бы презентуя свою собственную точку зрения на внешность. Но мои радостные мысли были прерваны, когда этот кретин начал ныть о контрабанде и прочих глупостях. Было ясно, что этот парень все понял, иначе он бы никогда не мог реализовать свои мечты о войне с наркоторговцами. Но я все равно решил сыграть по его правилам и впился в губу, чтобы не смеяться. И вот, наконец, я попал в обслуживание самого дилера. Окруженный мрачными мордашками, он выглядел как глава наркоманов на вечеринке. Я подошел к нему и произнес некие кодовые слова, несущие смысл закладки. Он заулыбался, достал пакет с пакетиками и начал демонстрировать свои товары. И тут я увидел ее, свою первую закладку кокаина - маленькую белоснежную дамочку. Мне разгрузили несколько сотен долларов и я получил свою дозу счастья. Мгновение, и я уже ушел оттуда, бежал прочь, словно будто на меня попали, и единственное, что я успел сделать, это завернуть все в фольгу, чтобы сохранить аромат и свежесть. Как только я вернулся в училище, несмело прикрылся своим одеялом, достал морфий и сделал разведывательный уколчик. Вот оно, мое путешествие началось. Тело настигло меня беспомощным хрустом, словно я только что впал в дремоту. Именно в этот момент я понял, что это не просто кокаин, это жидкая магия, лучшее лекарство от реальности. Мой комочек счастья был маленьким, но на этот раз я знал, что мне понадобится много-много больше. В течение недели я стэнил на этом наркотике, словно настоящая пчелка, вонзающаяся иглой в прекрасное цветочное сердце. Я был потерян в бурной стихии наркотического экстаза, не заботясь ни о чем другом. Но с каждой закладкой кокаина, я становился все более зависимым. Я не мог ни дня прожить без него, как без воздуха. Учеба стала просто тягостной обузой, которая мешала мне встречать нашего директора. И даже сейчас, когда я пишу этот рассказ, я мечтаю о том дне, когда я смогу снова взять в руки эту проклятую белую дозу. Но пока, пока я писал этот рассказ, я понимал, что мои слова так и остаются виртуальным наркотическим трипом, бредом, который никогда не встретится с реальностью. Итак, брат, теперь ты знаешь, как я купил кокаин и сбежал из этого дебильного военного училища. Откуда берутся такие люди, как я, наркоманы рэперы? Может, это просто побег от реальности, попытка перевоплотиться в новое "Я"? Возможно, ты меня не поймешь, но надеюсь, что ты открыл для себя новый мир наркотической поэзии и взглянул по-новому на жизнь. Хочешь быть настоящей звездой - найди в себе тот огонь, который будет светить ярче всяких кокаинов. Помни это!

Але, люди добрі! Зацініть, як я останнім часом випадки був! Ви знаєте, я наркоманом не став, але трохи завис від тоненьких закладок, які збагачують моє мистецтво. Поділюся з вами історією, як я купив кокаїн і ще й поіграв на льоду з хокейною клюшкою на ногах! Одного разу, коли я байтився в своєму кутку, до мене підійшов один хлопець, який був крутим наркоманом, яким пахне. Він підійшов до мене, загорнутий у свій стильний худі, і сказав: "Чувак, ти хочеш взбадьоритися? Я можу підкинути тобі купу закладок, вони залишаться в твоїй крові надовго!" Його пропозиція звучала дуже спокусливо для мене, бо я вже був на вершині нудьги, і моє мистецтво стало більш ніж просто скучним батонінням. Перехопив його ідею, я швидко погодився. Він відразу ж повернувся, і через кілька хвилин приніс пляшку з оксиком. Це був дражний момент, адже окси - наш сленговий термін для оксибутинату, сильного снодійного. Так, це було не зовсім кокаїн, але продовжити свою творчість, як саме потрібно було мені, було метафорично як надутий круг на льоду. Я швидко поцілився в простір, і як тільки заговорив з імпровізованим дилером, я понюхав солодкий аромат оксикома і відчув, як мої м'язи заспокоюються. Звичайно, я не забув знайти йому пару баксів, адже наркотики не бувають безкоштовними. Ми обов'язково поділимо цю касу під час наступного сеансу. Спробувавши цей оксиком, я вирішив знайти ближчу ковзанку і пофанатіти на льоду. Вперше у своєму житті я зіграв в хокей на лыжах. Мій стиль був непередбачуваним, схожим на хаотичне ковзання дракона. У мене була пара вдячних глядачів, які були настільки зачаровані моїм виконанням, що почали аплодувати й закликати мене на непередбачувані трюки. Я зрозумів, що це була права дорога до успіху в спорті наркотиків. Уявіть собі, мої дорогі друзі, мені вдалося в касание заробити кілька баксів за мої сміливі перформанси. Я впевнений, що це була найкраща ідея, яку я коли-небудь мав. Я був щасливий, що зміг зробити дві речі одночасно - відчути приємну хвилю наркотиків та заробити трохи грошей на обновлення мого арсеналу наркотичних споживчих товарів. Проходячи повз місцеві спортивні заклади, я помітив групу хлопців, які були залиті потом від активного тренування. Вони були якісь чудаки, з головами, які нагадували наковальню. На їх губах горів лицемірний посмішка, який я впізнав здалеку. Ці зелені їдоки спорту, що обернулися навколо, були насправді ефедринщиками. Вирішив я підійти до них і попитати про ефективність їхніх препаратів. Я сподівався, що вони зможуть розповісти мені, як підтримувати себе в формі, підтримуючи такий активний стиль життя наркомана-репера. Один з хлопців, налитий соком, підійшов до мене і сказав: "Чувак, я бачив, як ти майстрував на льоду саме що! Ти є настільки розкішний, як мої ефедрини! Ми навчимо тебе крутий спортивний стиль наркомана!" Його слівацька мова кишіла активізмом, і я відразу ж зрозумів, що пал це не тільки підстава. Видно було, що ці хлопці дуже уважно стежили за своїм тілом, що теж було важливим компонентом досконалості. Вони розповіли мені про різні препарати, що були на ринку, між ними були й підробки, які називали "паль", але вони дорожили своїм здоров'ям, тому не ризикували. Так я, пернатий наркоман, дізнався багато нового про світ наркотиків. Пройшло багато часу до того, як я знову спробував кокаїн, але впевнений, що одного дня цей день нарешті настане. Закінчуючи мою розповідь, буду позитивно настроєний - досягти висот, коли можна хапати кулаками успіх, можна не тільки на ринку наркотиків, а й на хокейному майданчику на льоду, на сцені! Вірю, що у кожного з вас є свій сценарій життя, який вартує гострого закладання!